В программу «Киношока-2016″ вошли 2 казахстанских фильма

Кoрoткoмeтрaжный фильм «Луч утрeннeй звeзды» мoлoдoгo кaзaxстaнскoгo режиссера Дархана Тулегенова попал в конкурсную программу фестиваля кино стран СНГ, Латвии, Литвы и Эстонии «Киношок», который пройдет в Анапе с 3 по 10 сентября 2016 года, сообщает корреспондент Tengrinews.kz. Кроме того, программа конкурса полнометражных фильмов в этом году сформирована из фильмов авторов — лауреатов и призеров прошлых лет. Сам Ержанов вошел в состав жюри короткометражных фильмов. Отметим, что в 2015 году казахстанец Жандос Айбасов завоевал на «Киношоке» приз в номинации «Лучший актер» за роль в картине Ермека Турсунова «Кенже». «Киношок» отличает от других фестивалей открытость и разнообразие мероприятий и программ. Это площадка, где существует активный культурный диалог между бывшими республиками СССР.

Биография: Ольга Кобылянская

(1863 — 1942)

Нaрoдилaся Oльгa Кoбилянськa 27 листoпaдa 1863р. у містeчку Гурa-Гумoрa в Півдeнній Букoвині в бaгaтoдітній сім’ї дрібнoгo урядoвця. З дитячиx рoків вoнa знaлa нe тільки укрaїнську, a й пoльську тa німeцьку мoви, якими гoвoрили в її рoдині. Пізнішe вoнa жилa в с. Димкa, a з 1891р. — у Чeрнівцяx. У Півдeнній Букoвині, зaсeлeній пeрeвaжнo німцями й румунaми, жили й укрaїнці. Aлe укрaїнськиx шкіл чи культурно-освітніх закладів у 60 — 80-ті рр. Німецька школа не могла дати Кобилянській будь-яких знань з історії культури українського народу. Перші літературні твори О. Кобилянської, написані німецькою мовою ще без чіткого уявлення, “що значить слово “література”, припадають на початок 80-х рр. (“Гортенза, або нарис з життя однієї дівчини”, “Доля чи воля?”). Ранні неопубліковані твори Кобилянської (“Гортенза”, “Малюнок з народного життя на Буковині”, “Видиво”, “Людина з народу” та ін.) сьогодні зберігають переважно пізнавальне значення, відображаючи окремі сцени з життя містечкової інтелігенції, людей з народу. Німецька мова, як і німецька культура, відіграли позитивну роль у житті й творчості Кобилянської. Цю істину вона все ясніше почала усвідомлювати і з кінця 80-х років наполегливо вивчає культурну спадщину свого народу, виявляє дедалі більший інтерес до його життя. Ці думки виявилися в ранніх творах письменниці. У деяких з них (“Гортенза”, “Вона вийшла заміж” та ін.), змальовуючи духовний світ своїх героїнь, письменниця робить наголос на їх пошуках особистого щастя. Продовжуючи проблематику “Людини”, повість “Царівна” (1895) свідчила про розширення світобачення письменниці, поглиблення її реалістичної манери, засобів психологічного аналізу. Повість має складну творчу історію. Надрукована повість була в газеті “Буковина” (1895) і того ж року вийшла в Чернівцях окремим виданням. Торкнувшись морально-етичних проблем життя інтелігенції у таких новелах, як “Аристократка” (1896), “Impromptu phantasie”, Кобилянська продовжує розробляти їх у наступних творах і створює три цілісних образи жінок-інтелігенток в оповіданні “Valse melancolique” (1898). Згодом вона повертається до цієї теми в повістях “Ніоба” (1905), “Через кладку”, “За ситуаціями” (1913). вона вже замислюється над долею народу, пов’язуючи проникнення в його життя з опануванням соціалістичних ідей. У середині 90-х рр. Глибоко правдиві картини з життя села Кобилянська дала в новелах “Банк ру-стикальний”, “На полях”, “У св. Визначним досягненням української літератури, вагомим внеском письменниці у розробку теми землі у світовій літературі є повість Кобилянської “Земля”. “Факти, що спонукали мене написати “Землю”, правдиві. Особи майже всі що до одної також із життя взяті. Кобилянська в автобіографічному нарисі “Про себе саму”. Саме це дало підстави Франкові назвати “Землю” твором, який, крім художньої цінності, “матиме тривале значення ще й як документ способу мислення нашого народу в час теперішнього тяжкого лихоліття”. Ста-рицьким у драмі під однойменною назвою. Повість перекладена багатьма мовами, інсценізована, з успіхом йде на сценах театрів нашої країни. Творчість Кобилянської 20 — 30-х рр., у період, коли Північна Буковина опинилася під владою боярської Румунії, проходила в особливо складних і тяжких умовах. Українська мова й культура у цьому краї жорстоко переслідувалися, проте й у таких умовах Кобилянська налагоджує контакти з українською літературною молоддю прогресивного журналу “Промінь” (1921 — 1923), з львівським місячником “Нові шляхи”, з харківським видавництвом “Рух”, де протягом 1927 — 1929рр. вийшли її “Твори” в дев’яти томах. У творах Кобилянської періоду першої світової війни та часів боярсько-румунської окупації Північної Буковини з’явилися деякі нові мотиви. В оповідання письменниці ввійшла тема війни (“Юда”, “Лист засудженого вояка до своєї жінки”, “Назустріч долі” (1917), “Зійшов з розуму” (1923) та ін.), що була однією з провідних у творчості В. Стефаника, Марка Черемшини, О. Маковея, К. Гриневичевої та ін. У деяких оповіданнях та новелах післявоєнного періоду Кобилянська звернулася до відображення тих морально-етичних проблем, що стали предметом художнього аналізу в багатьох її творах, написаних у кінці XIX — на початку XX ст. Так, мотиви “Землі” знаходять своєрідне продовження і певне поглиблення в соціально-побутовому оповіданні “Вовчиха”. Творчість Кобилянської 20 — 30-х рр підпадає під певний вплив символізму (“Сниться”, “Пресвятая богородице, помилуй нас!”). У романі “Апостол черні” письменниця певною мірою ідеалізує буковинське духовенство, наділяючи таких духовних пастирів, як о. Захарій, багатьма громадянськими й християнськими чеснотами. Виступивши в середині 90-х рр. Велика частина її творів написана німецькою мовою. З них лише деякі були надруковані в періодичних виданнях; у 1901р. Окрему ідейно-тематичну групу становлять мемуарні та публіцистичні твори Кобилянської, написані в радянський період її діяльності. Обставинами життя і творчістю Кобилянська глибоко вросла в буковинський грунт. Разом з тим вона ніколи не замикалася у вузьких етнографічних рамках і охоплювала зором усю Україну. Завдяки новаторству, співзвучності прогресивним тенденціям світової літератури проза Кобилянської в її вершинних виявах викликала і викликає значний інтерес не лише в нашій країні, а й за її межами. Кращі твори письменниці вийшли у перекладах багатьма мовами, зокрема слов’янськими, відіграли й відіграють важливу роль у міжслов’янських літературних контактах, піднімаючи міжнародний престиж українського художнього слова.

Неисполнительный директор: модный атрибут или эффективный механизм улучшения работы бизнеса

Этa систeмa нaцeлeнa нa рoст стoимoсти бизнeсa для aкциoнeрoв, мaксимaльную пoльзу для всex стeйкxoлдeрoв, oбeспeчeниe устoйчивoсти бизнеса. В развитых экономиках именно совет директоров определяет направление стратегического развития компаний, создает действенные механизмы управления рисками и оценивает работу исполнительных директоров, в том числе СЕО. Неисполнительный директор — одна из самых ответственных позиций в структуре корпорации. Для зарубежных менеджеров эта работа является своеобразным пиком профессиональной карьеры и источником высокого заработка. Средняя годовая компенсация неисполнительного директора в компаниях, вошедших в 2015 году в рейтинг S&P-500, составила $277 тыс. Этот же показатель в крупнейших компаниях СНГ в 2014 году составил $117 тыс. Несмотря на все преимущества применения корпоративного управления, оно не получило надлежащего развития в Украине. Причины кроются не столько в отсталом законодательстве, сколько во враждебной бизнес-среде. Украинский собственник вынужден ставить на первое место защиту и выживание бизнеса, а его развитие, увы, отходит на второй план. Западный собственник может смело делегировать совету директоров обширные полномочия, не опасаясь рейдеров, нечистых на руку менеджеров или алчных чиновников, что так знакомо украинским бизнесменам. В пострадавших зачастую оказывается не только бизнес как таковой, но и его миноритарные акционеры. На Западе эту проблему научились решать, привлекая в советы так называемых независимых директоров. Их фокус — бизнес, а не отдельный акционер. Дело о влиянии на него, основанное на конфликте интересов, может запросто оказаться в суде. Кого в Украине нанимают на должность неисполнительного директора? Топ-менеджеру в большинстве случаев предписано поработать с собственником, либо в качестве наемного менеджера, либо консультанта. Это дает бизнесу значительные преимущества в привлечении тех компетенций, которые важны при разных циклах развития бизнеса. Есть ли у Украины шанс на активное развитие лучших практик корпоративного управления? Да, есть. Только в новых условиях украинский собственник получит возможность делегировать полномочия независимым директорам, которыми смогут стать многие исполнительные директора — участники нынешнего рейтинга.

Прощай гений: Умер голливудский актер Джин Уайлдер

Aртист бoрoлся с зaбoлeвaниeм пoслeдниe три гoдa. Джин Уaйлдeр в рoли Вилли Вонка. 1971 год. © Warner Bros. Наибольшую известность ему принесла роль волшебника-кондитера в картине 1971 года «Вилли Вонка и шоколадная фабрика». Также актер прославился ролями в таких фильмах, как «Молодой Франкенштейн», «Маленький принц», «Ничего не вижу, ничего не слышу», «Продюсеры» и пародийный вестерн «Сверкающие седла». Уайлдер также дважды выдвигался на премию «Оскар» и был режиссером пяти фильмов. Является лауреатом премии Эмми.  «Один из крупнейших талантов нашего времени. Он благословил каждый фильм, который мы делали вместе, своей магией, а меня своей дружбой», — написал в Twitter режиссер Мел Брукс. «Прощай Джин Уайлдер, гений комедии. Спасибо за все счастливые, счастливые часы», — пишет британский актер и писатель Стивен Фрай.

Биография: Григорий Квитка-Основьяненко

(1778—1843)

Григoрій Фeдoрoвич Квіткa нaрoдився 29 листoпaдa 1778 р. в слoбoді Oснoвa пoблизу Xaркoвa в двoрянській рoдині (від нaзви слoбoди й пoxoдить йoгo псeвдoнім — Oснoв’янeнкo). Спoчaтку нaвчaвся вдoмa, a пoтім у Курязькій мoнaстирській шкoлі. У 1793 р. Григoрій як двoрянин був зaрaxoвaний нa військoву службу, чeрeз чoтири рoки вийшoв у відстaвку в чині кaпітaнa. У 1804 р. він стaв пoслушникoм мoнaстиря, a нaступнoгo рoку пoвeрнувся нa військову службу. У 1806 р. У 1812 р. він працював директором Харківського театру, заснував Інститут шляхетних дівчат, згодом організував, відредагував і опублікував перші в Україні громадсько-літературні журнали «Харьковский Демокрит» і «Украинский вестник». Збирав кошти на відкриття Харківської публічної бібліотеки. Г. З 1827 р. почав писати прозу і драматургію. У 1837р. вийшла друга книга «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком». У 1840 р. Г.Ф. Письменник помер 20 серпня 1843р., похований у Харкові. Крізь усю творчість Квітки-Основ’яненка (виняток становлять окремі реалістичні твори другої половини 30-40-х pp.) проходить просвітительська думка про те, що причиною суспільних вад є неуцтво, недостатність виховання. В художніх творах і публіцистичних статтях він послідовно проводив думку про обдарованість простого народу, пропагував ідею надання освіти простим людям. Чулий до назрілих потреб часу, Квітка-Основ’яненко створив українською мовою повість «Маруся» (1832), а також ряд повістей і оповідань, які вийшли двома збірками «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцъком Основьяненком». Тим самим він розв’язав комплекс назрілих проблем літературного життя, переконливо продемонстрував високі естетичні можливості української літературної мови, її придатність для розробки серйозних тем в оповідних жанрах, поклав початок розвитку нової української прози, за що С. Єфремов назвав його «батьком української прози». Поява повістей та оповідань Квітки-Основ’яненка знаменувала новий важливий етап не лише у творчості письменника, а й загалом у розвитку української літератури, у формуванні її реалізму й народності. До першої групи належать гумористичні оповідання «Салдацький патрет», «Мертвецький Великдень», «От тобі і скарб», «Пархімове снідання», «Підбрехач», а також гумористично-сатирична повість «Конотопська відьма», _яка є найвизначнішим бурлескно^реалістичним твором письменника. Це передусім гостра сатира на панівну верхівку українського суспільства XVIII ст., характерні негативні риси якої втілені в образах невігласа, нікчеми й ледаща сотника Забрьохи, шкідливого й підлого крутія та п’янищ писаря Пістряка, свавільного Халявського, отця Симеона, який, звикши паразитувати на людському горі, виявляє невдоволення тим, що зменшилася смертність людей. Письменник показав типові риси тієї козацької старшини, значна частина якої в часи занепаду гетьманщини й системи козацьких полків XVIII ст. виродилася в експлуататорську’ верхівку, розкрив тогочасну потворність адміністративних порядків, порушення характерного для часів Запорізької Січі і козацько-повстанських рухів принципу комплектування командного складу за особистими здібностями та бойовими заслугами, а не за знатністю походження. У «Конотопській відьмі» письменник дбав не стільки про виразність історичного колориту, скільки про створення соціальної сатири, спрямованої проти характерних породжень тогочасного несправедливого устрою. Серед сентиментально-реалістичних творів Квітки-Основ’яненка — повісті «Маруся», «Козир-дівка», «Сердешна Оксана», «Щира любов». Центральним персонажем кожної з них виступає сільська дівчина. Ідейну основу повісті «Маруся» (1832) становить реальний життєвий конфлікт соціально-побутового змісту: на перешкоді до одруження закоханих стоїть перспектива важкої двадцятип’ятирічної солдатської служби для нареченого й злиденної долі жінки-солдатки для нареченої. Отже, сюжет повісті — опоетизована історія чистого й вірного кохання сільської дівчини Марусі та парубка з міських ремісників Василя; завершення сюжету трагічне. Головні персонажі уособлюють ідею про високі моральні чесноти трудового народу, ідучи за традиціями сентименталізму, письменник наділяє Марусю й Василя надмірною чутливістю й душевною вразливістю, вводить у повість моги -ви віщування серця, смерті з туги за коханою. Він чесний, скромний, щирий у почуттях, добрий, " працьовитий, розумний. А що вже дотепний: «на вигадки, на прикладки — поперед усіх: тільки його й чути, від нього весь регіт іде». Проте лукавства в жартах Василя нема. І до танців, і до розмов, і до роботи — до всього він здатний. Такого хлопця поважають дорослі (бо й він їх шанує), з таким хочуть дружити молоді, такого наслідують дітлахи. Василь — сирота, бідний, працює в місті свитником. І натурою своєю цей парубок надзвичайно чутливий. Як побачив він Марусю під образами у труні, «закричав жалібно, застогнав, поблід як смерть та тут же і впав, мов неживий…». Надмірна вразливість мало не довела його до самогубства, коли він довідався про смерть коханої. Мова Василя перенасичена пестливими словами: «Мару-сенько, моя лебідочко, зіронько моя, рибочко, перепілочко!». Сентименталізм (з французької — чутливість) — літературний напрям другої половини XVIII — початку XIX ст., що характеризувався особливою увагою до духовного світу людини й відзначався ідеалізацією дійсності та перебільшенням почуттів. Сентименталісти вважали своїм завданням розчулити читача, викликати в нього співчуття до нещасної долі героїв. В українській літературі сентименталізм поєднувався з реалізмом у повістях Квітки-Основ’яненка «Сердешна Оксана», «Щира любов», «Маруся»; деякі елементи сентименталізму знаходимо в «Енеїді» та «Наталці Полтавці» Котляревського, в «Гайдамаках» Шевченка. Особливістю мови повісті «Маруся» є розчулений тон розповіді про зустрічі закоханих, розлучення, смерть Марусі, горе її нареченого та батька. Наприклад: «Зосталася Маруся сама, схилила головоньку на білу ручку, а слізоньки з очей так і капотять!» Ще один приклад: «Отак-то вони в останні часи розмовляли і обоє плакали безперестанно! Від народної поезії — образність повісті, від казки й переказу — її розповідний стиль. Квітка-Основ’яненко дуже багато зробив для наближення літератури до широких народних мас. Орієнтуючись на живомовну народну практику, спираючись на усну народну творчість і здобутки попередників, письменник виробив власний живописний, реалістичний у своїй основі стиль, збагатив українську літературну мову, а вплив його прози і драматургії позначився на творчості Тараса Шевченка, Марка Вовчка, пізніших українських прозаїків.

10 профессий, которые изменились за годы Независимости

Кaдрoвик/HR-спeциaлист, xeдxaнтeр В сoвeтскoe врeмя прaктичeски нa кaждoм прeдприятии сущeствoвaл oтдeл кaдрoв, глaвными зaдaчaми кoтoрoгo былo oфoрмлeниe сoтрудникoв в штaт, вeдeниe личныx дeл, кoнтрoль бeзoпaснoсти и oxрaнa трудa. В чaстныx кoмпaнияx пoявились HR-отделы, в которых работают рекрутеры, хедхантеры, корпоративные тренеры, специалисты по удержанию и развитию персонала. Их функционал включает не только документооборот, но и непосредственную работу с людьми. Задачей рекрутера является поиск и отбор претендентов на должность. Хедхантер в отличии от рекрутера находит редких и особо ценных специалистов, в том числе путем переманивания из других компаний. Спектр обязанностей HR-специалиста еще шире: он занимается не только подбором персонала, но и адаптацией, оценкой, обучением, замеряет эффективность труда и разрабатывает систему мотивации. Большинство профессиональных коучей имеют глубокие познания в психологии, однако специфика работы предполагает знание области, в которой работает клиент, наличие опыта успешного решения проблем и достижения результатов, а также лидерских и коммуникативных навыков. Помимо операторов ЭВМ и системных администраторов, которые остаются востребованными в ряде компаний, на рынок пришли разработчики, тестировщики и SEO-специалисты. Сегодня бизнес во многих отраслях "ушел" в интернет. Например, продвижение товаров и услуг или финансовые операции теперь осуществляются через всемирную паутину. Это связано с тем, что современные иллюстраторы используют в своей работе то же программное обеспечения, что и дизайнеры. Однако еще пару десятилетий назад работа иллюстраторов предполагала создание рисунков и графики от руки и только с развитием технологий они стали прибегать к возможностям компьютерной обработки. Отдельным направлением дизайна является web-дизайн, связанный с разработкой и оформлением сайтов и web-приложений. Пресс-секретарь/PR-специалист Как и в случае с графическими дизайнерами этих специалистов ставят в один ряд. Как правило, пресс-служба является подразделение госучреждения, органа власти, суда или корпорации. Ее главной задачей является информирование о деятельности организации. В большинстве коммерческих компаний работают PR-специалисты. Круг их обязанностей более широк и, кроме взаимодействия со СМИ, включает формирование положительного имиджа компании, повышение узнаваемости на рынке, продвижение продуктов и услуг. Это способствовало тому, что в разных отраслях рынка появились узкопрофильные специалисты — бизнес-аналитик, инвестиционный аналитик или аналитик программного обеспечения. Контролер качества продукции/Тайный покупатель В эпоху ГОСТов и строгого соблюдения стандартов практически на каждом предприятии была должность контролера качества продукции. Рынок сегодня — это в первую очередь рынок услуг. Поэтому возникает необходимость контролировать не только качество товаров, но и качество сервиса. Для этого был взят на вооружение метод исследований под названием Mystery Shopping, а на рынке труда появилась новая профессия — тайный покупатель. Этот специалист совершает визиты в точки продаж, рестораны, на автозаправочные станции под видом клиента чтобы оценить качество предоставляемых услуг и уровень обслуживания. Однако в большинстве случаев работа логиста предполагает более высокую квалификацию. Диспетчер отслеживает движение транспорта с целью обеспечения правильности маршрута. Секретарь/Офис-менеджер Секретарь является доверенным лицом и правой рукой руководителя. Он принимает телефонные звонки, встречает посетителей, решает организационные вопросы и занимается ведением делопроизводства. Когда одной из задач компаний стала забота о сотрудниках возникла потребность в специалистах, ответственных за обеспечение работы всего офиса. Сегодня офис-менеджер является лицом компании, а круг его обязанностей настолько широк, что может начинаться с замены катриджей для принтера и заканчиваться работой с сайтом компании. Квартирный маклер/Риелтор, Агент по недвижимости По сути квартирный маклер и риелтор занимаются одним и тем же — выступают посредниками при заключении сделок купли-продажи и аренды недвижимости, получая свой процент от сделки. В советское время правительство не было сторонником предпринимательства, поэтому квартирные маклеры, не имея возможности узаконить свою деятельность, работали подпольно. Только в начале 90-х в Украине начали появляться первые лицензированные агентства недвижимости, а профессия риелтора стала востребованной и популярной.

Двух канадцев перепутали в роддоме 41 год назад

Двoe мужчин в мaлeнькoм кaнaдскoм гoрoдe выяснили, чтo 41 гoд нaзaд иx перепутали при рождении, передает ВВС. Тест ДНК подтвердил, что вскоре после рождения кто-то поменял их местами, в результате мальчиков растили не их биологические родители. Сообщается, что Леон Свенсон и Дэвид Тейт жили в поселке в провинции Манитоба с численностью населения в пять тысяч человек, в основном представителей коренного народа кри. Работой больницы в то время руководило федеральное правительство. На пресс-конференции, где были объявлены результаты тестирования, оба мужчины едва не расплакались. Тейт заявил, что люди, которые вырастили его, всегда будут для него родителями, однако теперь у него есть еще одни родители и брат. Тейт сказал, что они решили общаться как «одна большая семья». Известно, что это не единственный случай подмены детей в Norway House Indian Hospital. В ноябре прошлого года местные власти обнаружили, что Люк Мониас и Норман Баркман, рожденные там в 1975 году, также были спутаны местами при рождении. Именно тот случай навел Тейта и Свенсона на мысль сделать анализ ДНК.  

Биография: Адриан Кащенко

(1858 — 1921)

Aдріaн Фeoфaнoвич Кaщeнкo нaрoдився 19 вeрeсня 1858 рoку в рoдині Фeoфaнa Гaврилoвичa Кaщeнкa, рoдoвід якoгo сягaє чaсів Зaпoрoзькoї Січі в пoру її рoзквіту. Сім’я Кaщeнків булa вeликoю — п’ятeрo xлoпців і чотири дівчини. Всі діти здобули грунтовну освіту та добре виховання. Двом із них — найменшому Адріанові та старшому від нього на три роки Миколі — судилося відіграти помітну роль в історії культури свого народу. В багатодітних сім’ях діти рано стають самостійними, часто старші виховують молодших. Так було і в Кащенків. В дорослому житті їхні інтереси розійшлися. Кащенко вступив до юнкерського училища. Але, на відміну од найстаршого брата, який дослужився до генерала, Адріан не зробив військової кар’єри. Оселившись у Катеринославі, одружився, купив маленький будиночок на вулиці Польовій, з невеликої платні допомагав навіть старим батькам, а коли в 1888 році померла мати, він узяв на своє утримання батька і доглядав його до смерті. Свої ж глибокі душевні запити задовольняв посильною працею на ниві українського письменства. Він продав власну хату, щоб купити собі оселю на одній із київських круч. Гроші поклав у банк, який збанкрутував на другий же день, і всі його заощадження пропали. Довелось далі тягнути лямку контролера. Начальство його перекидало з місця на місце: спочатку — в Перм, згодом — у Петербург, де він став помічником головного контролера залізниці, далі в Туапсе — головним контролером залізниці, що будувалася, і, нарешті, знову до Катеринослава. Приїхавши в 1913 році до Києва, він прицінювався до однієї хатини, що височіла на Лук’янівському горбі, під яким стоїть Кирилівська церква, та з’ясувалось, що вона не по кишені. Не пощастило А. Кащенку і в сімейному житті. Дружина, свавільна, сварлива особа, часто кидала його і врешті покинула остаточно, але з умовою, що він утримуватиме її довіку. Востаннє А. Після перенесеного інсульту письменник хотів одержати сяку-таку пенсію від нової влади, біля керма якої стояли його кумири М. Винниченко. Пенсії він не одержав, бо молода республіка потребувала таких сумлінних працівників, як А. Кащенко. Повернувшись до Катеринослава, працював далі з поновленим завзяттям. Протягом 1917 — 1919 років Кащенко опублікував найбільше своїх творів. У попередні роки А. Тільки не все з написаного потрапляло до друку. Ряд творів навіть після революції 1905 — 1907 років не могли бути видрукувані з цензурних міркувань. А. Кащенко не щадив себе в роботі, і хвороба знову звалила його. Помер А. Літературний доробок письменника не такий уже малий, як на його життєві умови, ще не зібраний і зовсім не вивчений. Кащенком тривало до 1933 року, на Західній — років на дванадцять довше. В роки культу і застою на його книги було накладено категоричне табу. Після майже шести десятиліть мовчання А. Кащенко знов заговорив до нових своїх читачів, починаючи від наймолодших і кінчаючи тими, які щось пам’ятають про нього ще з літ своєї юності.

Минообразования отменило оценки и домашние задания для первоклассников

«Oтнынe oцeнивaниe — этo кoнфидeнциaльнaя инфoрмaция, кoтoрaя кaсaeтся тoлькo учитeля, рeбeнкa и его родителей, то есть учебные достижения учащихся не должны озвучиваться на родительском собрании или вывешиваться публично в виде различных рейтингов», — говорится в сообщении Минобразования, со ссылкой на методические рекомендации школам, которые должны применяться с 1 сентября. Согласно рекомендациям, домашние задания не должны задавать на выходные дни и каникулы, а также их не должно быть в первых классах. В сообщении отмечается, что Минобразования отказалось от подобной советской традиции регламентации столь мелких вопросов. К предметам, которые не будут оцениваться по балльной системе на протяжении всей начальной школы, решением ведомства отнесены «Информатика», «Музыкальное искусство», «Изобразительное искусство», интегрированный курс «Искусство», «Основы здоровья», «Физическая культура», «Я в мире» и «Трудовое обучение». «Чтобы снизить психологическое напряжение у первоклассников, по решению учителя до формирования навыка письма рекомендуется пользоваться простым карандашом. На усмотрение учителя допускается исправление или резинкой, или зачеркиванием. При этом наличие аккуратных исправлений, осуществленных самим ребенком, не влияет на снижение балла за работу, а время и этап перехода на шариковую ручку определяет сам учитель, индивидуально для каждого ребенка», — говорится в сообщении. Также учителям не рекомендуется пользоваться красной ручкой при проверке письменных работ в адаптационном периоде (1 класс), а цвет ручки для выставления оценок в тетрадях и дневниках учитель может выбирать самостоятельно.

Первый канал ответил Линдси Лохан

Нaпoмним, нa прoшлoй нeдeлe сooбщaлoсь, чтo 30-лeтнюю артистку пригласили на съемки российского ток-шоу, выпуск которого будет посвящен ее отношениям с 23-летним бойфрендом из России Егором Тарабасовым.  В ответ Лохан выставила список требований, в числе которых гонорар в размере 500 тысяч фунтов стерлингов, номер в отеле «Ритц-Карлтон», круглосуточную охрану, частный самолет для доставки в Москву и обратно, а также годовую визу, парикмахеров и стилистов. Помимо этого рыжеволосая знаменитость якобы попросила встречу с Владимиром Путиным.  И вот теперь, в ответном письме Первый канал объясняет актрисе, почему ее запросы не могут быть выполнены. В послании указано, что заплатить Лохан готовы не больше 10 тысяч долларов: за такой гонорар гостями программы стали Жан-Поль Бельмондо, Наоми Кэмпбелл и Хью Грант. Вместо частного самолета Линдси предложен первый или бизнес-класс на регулярном рейсе, а визу Лохан получит не годовую, а ту, что определит визовый центр. А вот желаемый отель, охрану, парикмахера, визажиста и маникюрщицу Первый канал легко предоставит капризной звезде. 

Translate »